На початку 2026 року Гренландія знову опинилася в центрі міжнародного порядку денного після заяв президента США Дональда Трампа про необхідність переходу острова під контроль Вашингтона. Данія і влада Гренландії публічно підкреслюють, що територія не продається, а європейські політики попереджають, що силовий сценарій став би ударом по НАТО.

Чому Гренландія є критично важливою для США

Головна причина — географія. Гренландія розташована на найкоротших траєкторіях між Північною Америкою та Євразією, тому її інфраструктура безпосередньо пов’язана з ранньою попередженням про ракетні пуски та космічним моніторингом.

На північному заході острова розташована американська база Pituffik Space Base (колишня Thule), де працюють засоби, що забезпечують завдання missile warning, missile defense і space surveillance.

Друга частина – контроль комунікацій Північної Атлантики і Арктики. Мова про зону GIUK (Гренландія – Ісландія – Великобританія), яка традиційно розглядається як «ворота» для сил між Арктикою і Атлантикою, плюс про зростання значення арктичних маршрутів на тлі потепління.

Важливо й те, що США вже мають договірну основу для присутності: діє угода США і Данії про оборону Гренландії 1951 року, яка дає Вашингтону широкі можливості розміщення і використання об’єктів при збереженні суверенітету Данії.

Чому Гренландія важлива для Європи

Для Європи Гренландія – це одночасно безпека і економіка.

З точки зору безпеки це територія Королівства Данія, союзника по НАТО, і будь-які спроби зміни статусу силою означають кризу довіри всередині західних альянсів.

З економічного боку, реальна «глибина» економіки Гренландії – це рибальство: за оцінками, рибо- і морепродукти формують майже весь товарний експорт, а залежність від цін на зовнішніх ринках робить острів вразливим до кон’юнктури.

Гренландія регулярно фігурує в обговореннях як потенційний постачальник критичних мінералів для енергопереходу і високих технологій, але масштабування видобутку упирається в клімат, відсутність інфраструктури, високу вартість проектів і сильну роль екологічного порядку денного.

Політичний статус – самоврядування і право на самовизначення

Гренландія – самокерована територія у складі Королівства Данія. При цьому зовнішня політика, оборона і безпека значною мірою залишаються зоною відповідальності Копенгагена в координації з Нууком.

Довідка: населення, ВВП, економіка і торгівля

Населення Гренландії становить 56 542 особи (оцінка на 1 січня 2025 року), найбільше місто – Нуук (близько 19,9 тис. жителів).

Номінальний ВВП (у поточних цінах) у 2023 році оцінювався в 22,919 млрд датських крон, ВВП на душу населення – близько 405 тис. крон (попередні дані).

Структурно економіка спирається на кілька «опорних» видів діяльності: рибальство і переробку, торгівлю і логістику, транспорт, зв’язок, а також великий публічний сектор. У зайнятості найбільша категорія – «public administration and service» (в середньому 12,73 тис. зайнятих у 2023 році), а частка робочих місць у публічному секторі оцінюється більш ніж у 40%.

У бізнесі домінують великі компанії з державною участю, а серед ключових – Royal Greenland (рибна галузь), KNI (рітейл і паливо), Royal Arctic Line (морські перевезення), Air Greenland і Tusass. При цьому близько третини обороту компаній припадає на рибальство та пов’язані види діяльності, і порівнянна частка – на оптову та роздрібну торгівлю.

Зовнішня торгівля в 2024 році (попередньо) – експорт 5,212 млрд крон, імпорт 6,792 млрд крон. Основними партнерами з експорту названі Данія та Ісландія, з імпорту – ЄС (насамперед Данія та Швеція).

Окремо зазначалося, що Данія залишається головним торговельним партнером: за оцінкою Європарламенту, у 2024 році на неї припадало близько 62% імпорту і близько 86% експорту Гренландії.

Фінансова модель також помітно залежить від трансферту з Данії: блок-грант у 2023 році склав 4,1415 млрд датських крон (попередньо).

Поточна ситуація та можливі сценарії розвитку подій

Наприкінці січня 2026 року з’явилися повідомлення про «рамкові домовленості» США і НАТО щодо Гренландії, які обговорювалися на майданчику Всесвітнього економічного форуму в Давосі: мова при цьому йде не про зміну суверенітету, а про розширення співпраці в Арктиці, додатковий режим доступу до інфраструктури та можливе оновлення угоди 1951 року про присутність США на острові — при збереженні статусу Гренландії у складі Королівства Данія.

«Зараз важливо відокремлювати політичний шум від змісту: «рамкові домовленості» США і НАТО щодо Гренландії виглядають не як розмова про купівлю території, а як спроба закріпити новий формат доступу і координації в Арктиці — через НАТО і оновлення режиму, який історично спирався на угоду 1951 року. Для Вашингтона ключовий сенс — в обороні та моніторингу: раннє попередження, космічне спостереження та контроль Північної Атлантики», — зазначає засновник інформаційно-аналітичного центру Experts Club Максим Уракін.

На його думку, європейська червона лінія — суверенітет Данії та обов’язкова участь Нуука в будь-яких нових конфігураціях. При цьому будь-яка «сіра зона», де рішення приймаються без Гренландії, буде сприйматися як політичний тиск і удар по довірі всередині НАТО. Тому найреалістичніший компроміс – посилення союзницької присутності та інвестицій, але суворо в правових рамках і з повною прозорістю

«Якщо США наростять інфраструктурні інвестиції в Пітуффік і розширять спільні арктичні проекти з Данією і НАТО, це може дати Америці «практично повний доступ» до ключової військової логістики без формальної зміни статусу острова. Саме в цьому і полягає логіка поточних домовленостей: більше можливостей – без перегляду кордонів», – резюмує засновник Experts Club.

За даними останніх публікацій, у Вашингтоні також обговорювалася ідея прямих виплат жителям Гренландії – в діапазоні від $10 000 до $100 000 на людину як спосіб схилити суспільні настрої на користь більш тісного зближення з США. Це подається як альтернатива датському фінансовому трансферту і як «економічний аргумент» у політичній суперечці.
При цьому Гренландія за арктичними мірками не виглядає «бідною територією»: по-перше, там фіксується досить високий середній валовий дохід домогосподарств (при сильній диференціації між містами і селищами), по-друге, значна частина зайнятості – в публічному секторі, що означає залежність від стабільних бюджетних моделей, і, по-третє, вартість життя висока, а імпортна залежність робить ціни чутливими.

Тобто «разова виплата» може виглядати привабливо для частини населення, але вона не замінює довгострокові гарантії медицини, освіти, інфраструктури та соціальних стандартів, до яких багато хто звик у данській системі.

«Ключовим обмежувачем сценарію «купити лояльність» є масове неприйняття самої ідеї. За соцопитуваннями, переважна більшість жителів Гренландії не хочуть ставати частиною США. Це означає, що навіть дуже щедрий фінансовий пакет з високою ймовірністю буде сприйнятий як втручання, а не «допомога», — зазначає директор інформаційно-аналітичного центру Experts Club Олексій Федінський.

Отже, основні сценарії розвитку подій навколо ідеї «зробити Гренландію територією США» такі:

А) Статус-кво плюс посилення оборони та інвестицій. США нарощують присутність та інфраструктуру на базі діючих угод, Данія — витрати на арктичну безпеку та цивільні проекти.

Б) Прискорення курсу на незалежність при більш тісному зв’язку з США. Вашингтон закріплює вплив через довгострокові домовленості з безпеки та інвестицій без формальної зміни суверенітету.

В) Спроба «угоди» через політико-правові механізми. Теоретично можливо тільки за згодою Гренландії та Данії, інакше буде сприйматися як порушення принципів міжнародного порядку.

Г) Ескалація і примус. Це найменш реалістичний і найбільш токсичний сценарій, який, за оцінками європейських політиків і аналітичних структур, ризикнув би запустити найбільшу кризу довіри всередині НАТО і ЄС.

При цьому, на думку аналітиків Experts Club, спроби фінансово «перетягнути симпатії» (через виплати, гранти або збільшення економічних обіцянок) цілком ймовірні, тому що це вписується в інструменти м’якої сили. Але ймовірність успіху саме у вигляді масового «переходу під США» — низька: рівень життя і очікування соціальних гарантій на острові досить високі, а громадська думка з питання суверенітету стійко негативна. Набагато ймовірніший компромісний варіант: посилення військової та інфраструктурної присутності США в рамках НАТО і договорів, без формальної зміни статусу Гренландії.

Experts Club аналітика Гренландія ЄС США Уракін Федінський

Last modified: 24 Січня, 2026