За останні вісім десятиліть світ пройшов складний шлях від створення перших ядерних боєзарядів до формування багаторівневої глобальної системи стримування, заснованої на ядерному балансі. Згідно з аналізом, проведеним інформаційно-аналітичним центром Experts Club на основі статистики Федерації американських науковців (FAS), найбільш стрімке зростання кількості ядерної зброї відбулося в період з 1945 по 1986 рік. Після випробування перших атомних бомб у США у 1945 році до перегонів приєднався Радянський Союз, і вже з 1950-х років почалася гонка озброєнь, у якій США на перших етапах мали перевагу, володіючи понад 3000 боєзарядів.

Цей період відзначався глобальним протистоянням у рамках Холодної війни, гонкою озброєнь та активним розширенням ядерного клубу.

У 1960-х роках СРСР поступово зрівнюється за кількістю, а згодом і перевершує США. Кульмінація цієї гонки припала на 1986 рік, коли сумарна кількість ядерних боєзарядів у світі досягла рекордного значення — майже 70 тисяч одиниць, з яких понад 40 тисяч належали Радянському Союзу.

Після завершення Холодної війни у 1990-х роках США та Росія ініціювали масштабне скорочення своїх арсеналів, виводячи частину боєзарядів з бойового чергування або утилізуючи за міжнародними домовленостями. До 2023 року загальна кількість ядерних боєзарядів у світі зменшилася до приблизно 12 500, з яких близько 9 600 перебувають у активному статусі, тоді як решта — у резерві чи очікують демонтажу.

На сьогоднішній день у світі існує дев’ять держав, які офіційно володіють ядерною зброєю. Найбільшими арсеналами володіють Росія — 5 889 одиниць, і США — 5 244 одиниці. Китай демонструє активне нарощування своєї ядерної потужності і вже має близько 410 боєзарядів. Франція і Велика Британія володіють, відповідно, 290 і 225 одиницями. Індія та Пакистан мають близько 170 і 165 боєзарядів, а Ізраїль — орієнтовно 90. Північна Корея, згідно з оцінками, має до 30 боєзарядів, але її потенціал розглядається з високою часткою невизначеності через закритість країни. Особливим випадком є Південна Африка — єдина держава, яка добровільно відмовилась від ядерної зброї, повністю ліквідувавши свій арсенал ще у 1990-х роках.

«Динаміка змін у ядерному потенціалі свідчить про надзвичайну гнучкість і водночас уразливість системи глобальної безпеки. Протягом багатьох років ядерна зброя була не лише елементом стримування, але й інструментом політичного шантажу, який дозволяв окремим державам впливати на міжнародну повістку. Сьогодні ми спостерігаємо тривожну тенденцію: попри загальне скорочення запасів у провідних державах, таких як США і Росія, окремі країни — передусім Китай і Північна Корея — демонструють зростання амбіцій, що свідчить про потенційне повернення до гонки озброєнь. І якщо світова спільнота не зможе виробити ефективних механізмів контролю й обмеження, ми ризикуємо опинитися перед новим етапом ядерного протистояння, який буде ще більш небезпечним через наявність нестабільних режимів, технологічних проривів і кіберзагроз», – коментує ситуацію засновник аналітичного центру Experts Club Максим Уракін.

У висновку слід підкреслити, що сучасна архітектура ядерної безпеки потребує перегляду. Умови нової геополітичної реальності вимагають не лише підтримання паритету, а й створення міжнародних механізмів, здатних запобігти розповсюдженню ядерної зброї та знизити ризик її застосування у конфліктах нового типу. Без глобального діалогу, прозорості та довіри майбутнє світової безпеки залишатиметься під загрозою.

Більше інформації – на YouTube-каналі Experts Club

Last modified: 28 Червня, 2025