Статистичні дані по ТОП-50 торгівельних партнерів України станом на кінець 2025 року показують високу концентрацію обігу, значний імпортний перекіс і кілька ринків, де Україна вже має стійку перевагу — їх варто масштабувати, не ігноруючи логістичні та регуляторні ризики.

Таблиця ТОП-50 країн за обсягом торгівлі товарами з Україною станом на 31.12.2025 фіксує три базові риси моделі 2025 року. По-перше, ринок дуже концентрований, адже перша десятка формує близько двох третин загального обсягу, а один лише Китай дає майже п’яту частину. По-друге, домінує імпортний компонент, коли у вибірці ТОП-50 сумарний імпорт істотно перевищує експорт, що конвертується у значне від’ємне сальдо. По-третє, попри загальний дефіцит, є група країн із позитивним балансом, де Українa має або конкурентну товарну нішу (агропродукція/харчі), або вигідний канал доступу до ширших ринків (торгові «хаби»).

«Загальна картина узгоджується з агрегованою статистикою за 2025 рік: імпорт України оцінюється близько $84,8 млрд, експорт — близько $40,3 млрд, а товарообіг — близько $125,1 млрд», − підкреслює засновник інформаційно-аналітичного центру Experts Club Максим Уракін.

П’ять найбільших партнерів та їхні ролі в українському балансі

Китай — безумовний лідер за обсягом: $21,04 млрд (імпорт $19,23 млрд, експорт $1,82 млрд, сальдо −$17,41 млрд). Це класичний приклад партнерства по типу «постачальник промислових товарів», яке в умовах війни й відбудови стає ще більш асиметричним: Україна потребує машин, обладнання, електротехніки, компонентів і споживчих товарів швидше, ніж здатна наростити експорт із високою доданою вартістю. Узагальнені підсумки 2025 року підтверджують, що найбільші товарні групи імпорту — це саме машини, обладнання, транспорт, хімія та паливно-енергетичні товари.

«З Китаєм «швидких» рішень щодо вирівнювання сальдо не буде без нарощування індустріальних експортних позицій України. Реалістичний фокус — локалізація частини ланцюгів постачання під українські потреби (комплектуючі для енергетики, транспорту, відбудови), контрактне виробництво, а також розширення агро- та харчового експорту з глибшою переробкою там, де це економічно виправдано логістикою й умовами доступу», − зазначає Максим Уракін.

Польща посідає друге місце серед наших торгівельних партнерів з показником загального обсягу торгівлі $13,02 млрд за 2025 рік (імпорт $7,96 млрд, експорт $5,06 млрд, сальдо − $2,89 млрд). Ця країна виконує дві функції одночасно: вона є великим двостороннім ринком і ключовим сухопутним «коридором» до ЄС (включаючи логістику, хаби та перерозподіл потоків). Саме на Польщу у 2025 році припадає найбільший напрям українського експорту за вартістю (приблизно $5 млрд).

«Ризик-фактором тут є не стільки економічний, скільки регуляторно-політичний, адже аграрна торгівля з ЄС і окремими сусідами після 2022 року стала чутливим питанням, а питання квот/обмежень періодично повертається в порядок денний, що прямо впливає на найбільш масову експортну номенклатуру України», – підкреслив засновник Experts Club.

Таким чином, для оптимізації торгівлі з Польщею критично нарощувати частку «менш конфліктних» позицій (переробка, промислові компоненти, товари для відбудови), паралельно з довгостроковим узгодженням правил доступу на агроринки в рамках оновлених режимів торгівлі Україна-ЄС.

Німеччина – №3 за обсягом торгівлі з показником у $9,06 млрд (імпорт $6,62 млрд, експорт $2,44 млрд, сальдо − $4,18 млрд). Це насамперед постачальник високотехнологічної промислової продукції, машинобудування та інфраструктурних товарів, що формує значний структурний дефіцит. Водночас Німеччина залишається одним із ключових напрямів українського експорту (приблизно $2,4 млрд у 2025 році), тобто канал працює в обидва боки, але несиметрично.

«Потенціал зростання тут напряму пов’язаний із перспективами післявоєнної відбудови, коли попит на українські матеріали, напівфабрикати та агропереробку може зростати, але вирішальним буде «якість входу» − стандарти, простежуваність, сертифікації та інтеграція в європейські ланцюги створення доданої вартості, де ЄС одночасно підтримуватиме українське виробництво експортом машин та техніки», − наголосив Максим Уракін.

Туреччина закріпилась на четвертому місці серед наших торгових партнерів із загальним обсягом торгівлі у $8,95 млрд (імпорт  $6,22 млрд, експорт $2,73 млрд, сальдо −$3,48 млрд). Це найбільш «перспективний» партнер серед топ-5 з точки зору інституційного прискорювача: у лютому 2026 року уряд України повідомив про схвалення проєкту Угоди про вільну торгівлю з Туреччиною, що передбачає, зокрема, 0% мита Туреччини на 10 337 товарних позицій (95% українського експорту за кількістю позицій) та кращий доступ для переробленої агропродукції, а також повне скасування мит на промислові товари з боку Туреччини.

Таким чином, Туреччина здатна стати «південним вікном» для українського експорту з високим потенціалом масштабування, особливо якщо угода запрацює повноцінно. Це не гарантує автоматичного вирівнювання сальдо, але суттєво знижує бар’єри для нарощення експорту й диверсифікації номенклатури.

США посідає п’яту сходинку серед торгівельних партнерів із показником у $5,69 млрд (імпорт $4,63 млрд, експорт $1,06 млрд, сальдо − $3,57 млрд). Американський напрям у 2025 році виглядає як «технологічно-капітальний», оскільки Україна імпортує значно більше, ніж експортує, що частково відображає структуру попиту воєнної економіки (обладнання, специфічні товари, компоненти), тоді як експорт до США лишається порівняно невеликим. Загальна структура імпорту України у 2025 році також підкреслює домінування машин/обладнання та енергоносіїв серед великих категорій.

«Зростання тут можливе через нішеві товари з високою доданою вартістю (ІТ-вмонтовані продукти, інженерні послуги з «приземленням» у товарні поставки, окремі харчові й перероблені агропозиції), але ключовою умовою буде стабільна логістика й відповідність вимогам американського ринку», − уточнює Уракін.

Де шукати приріст: країни з позитивним сальдо та ринки, що можуть швидко масштабуватися

Окрема категорія − країни, де Україна вже має позитивне сальдо. Серед них вирізняється Єгипет (приблизно +$1,23 млрд). Цей показник не випадковий, оскільки відображає роль України як одного з ключових постачальників зернових на ринки Північної Африки. Відкриті джерела фіксують посилення присутності української пшениці на ринку зернових Єгипту у 2025 році, а також високу чутливість цього каналу до безпеки чорноморських портів і вартості логістики.

«В перспективі, якщо Україна утримає морський коридор і знизить логістичні витрати, Єгипет і ширший регіон Північної Африки можуть дати швидкий приріст саме у «масових» позиціях, а також додатковий потенціал у переробленій агропродукції та оліях, де попит підтримується дефіцитом локальної сировини», − додає економіст.

Другий тип перспективи − торгові хаби ЄС, де позитивне сальдо (як у Нідерландів) часто означає, що країна працює як вхідна брама до ширшого європейського ринку. ЄС залишається головним торговельним партнером України, але режим доступу, особливо в агросегменті, еволюціонує в бік більш «керованих» параметрів, коли з чутливими товарами працюватимуть квоти та запобіжники, а з менш чутливими − ширша лібералізація. При цьому Україна матиме зобов’язання щодо наближення стандартів до європейських та повинна буде витримувати конкуренцію з місцевими агровиробниками.

«Така ставка на хаби, насамперед Нідерланди та, частково, Іспанію має сенс, тільки якщо експортери погодяться змістити номенклатуру від «політично чутливих» сирих товарів до переробки та стабільних позицій на кшталт рослинних олій. Динаміка імпорту олій в ЄС демонструє, що Україна зберігає сильні позиції в цьому сегменті», − наголосив Уракін.

Третій напрям − найближчі сусіди та нарощування регіональних зв’язків, де приріст забезпечує не стільки мито, скільки «фізична» пропускна здатність кордонів і правила перевезень. Показовий кейс − Молдова із сальдо близько +$1,0 млрд. У 2025 році Україна та Молдова продовжували режим лібералізації автоперевезень («транспортний безвіз»), і урядова комунікація прямо пов’язує це з ростом торгівлі (+12% за рік).

Усе, що зменшує транзакційні витрати на кордоні (цифрові процедури, пропускна здатність, «безвіз» у перевезеннях), дає непропорційно великий ефект саме для регіональних ринків − і це один із найшвидших шляхів наростити товарообіг без складних промислових інвестицій.

Отже, потенціал зростання торгівлі для України у 2026 році буде визначатися трьома «важелями», які вже можна виокремити. Перший — умови доступу до ринків ЄС, що є для нас найбільшим напрямом, але з більш структурованими правилами в агросегменті та сильним акцентом на стандарти. Другий — інституційні угоди з регіональними партнерами, де приклад Туреччини виглядає як потенційний стрибок у зниженні бар’єрів. Третій — логістика і безпека морських шляхів, бо саме вона визначає конкурентність «масових» експортних категорій України (зерно, руда/метали, олії) і стабільність контрактів із країнами на кшталт Єгипту.

Зрештою, перша п’ятірка партнерів у 2025 році демонструє відмінність їх економічних ролей, де Китай − головне джерело імпорту, Польща й Німеччина − опорні європейські канали з промислово-логістичним наповненням, Туреччина − «південне вікно» з сильним потенціалом взаємовигідного розширення, а США − стратегічний безпековий напрям із товарною асиметрією.

«Найбільш прикладні «точки зростання» для України − це комбінація ринків із уже позитивним сальдо (Єгипет, Молдова, частково торгові хаби ЄС) та інструментів, що зменшують бар’єри: угоди, стандартизація та логістика», − підсумував Максим Уракін.

Experts Club економіка ресурси торгівля Уракін

Last modified: 1 Березня, 2026